Цю та інші теми обговорювали учасники дискусійної панелі «Діалоги з NV. Бізнес та європейська інтеграція»:
Читайте также: Фінансова катастрофа на 7 млрд євро. Україну попередили про те, що вона як ніколи близька до зриву програми з МВФ
заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Єгор Перелигін;
GR-директорка компанії Інтерпайп Наталія Сидорук;
співвласник групи компаній NOVA(Нова пошта) Вячеслав Климов;
голова Правління ПроКредитБанку Олександр Повшедний.
Модерувавкерівний партнер McKinsey в Україні Олександр Кравченко. Відкриваючи дискусію, він зауважив, що частка експорту України до ЄС виросла за час повномасштабної війни з 40 до 50%, отже на макрорівні уже спостерігається досить позитивний тренд. Але чи справді ринок Європи з нетерпінням чекає появи представників української промисловості та фінансового сектору, поки нез’ясовано.
Наводимо найцікавіші фрагменти виступів спікерів.
Чи готовий український бізнес до того, щоб працювати в ЄС?
Єгор Перелигін, заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України
— На мою думку, готовий. Є велика серія секторів і треків, де ми можемо багато чого запропонувати ЄС.
Я постійно працюю з британськими, американськими, європейськими партнерами, відповідаю за Ukraine Investment Framework(UIF). Бачу дуже цікаву динаміку, коли ми аналізуємо ланцюги постачання і вартісні ланцюги. В Європі наразі проблема у великій кількості секторів саме з мідстрим-частиною вартісного ланцюга. ЄС — досить зарегульований ринок. Є багато директив і норм, які треба виконувати, коли йдеться про хімічну, металургійну переробку тощо. Чому в ЄС наразі майже не існує гідрометалургії, виробництва титанової губки, але водночас є Airbus, який виробляє літаки? Проблема саме в тому, що мідстрим-компонента вартісних ланцюгів не може бути реалізована, бо вона надто інтенсивна.
Тому ми у міністерстві гадаємо, що в нас є можливість бути конкурентними в агро- та харчовій переробці, в якості промислової платформи у металургії, у видобувній галузі, з погляду CRM. Хто б що не говорив, але ми можемо набагато швидше адаптуватись до викликів у транспортних коридорах і логістиці, можемо запропонувати багато проєктів у цифровій економіці та ІТ.
Цікаво, як ми в енергетиці вирішуємо проблеми adaptability, еволюції. Можемо запропонувати для Європи рішення децентралізації та зниження ризиків. Але головний плюс, який я зараз бачу, — це продукція подвійного призначення, яка може мати величезну роль для створення доданої вартості.
Наталія Сидорук, GR-директорка компанії Інтерпайп
— Близько 15 років тому ми зрозуміли, що не можемо залишатися сконцентрованими на одному ринку, що на сході від нашої країни. З того моменту почалась велика програма диверсифікації наших поставок. Не лише географічна, а й диверсифікація нашого виробництва, підготовки, розробки нових товарів, які ми готові запропонувати споживачам. Стартувало освоєння європейського ринку. Для нашої компанії він став ринком розвитку, тому що до того ми концентрувалися на досить ординарній продукції. Європейський ринок змусив нас вкладатись в R&D, розвивати нашу технологічну базу. І сьогодні ми можемо запропонувати надзвичайно широкий спектр продукції. Саме в цьому, я вважаю, найбільший наш позитивний досвід.
Вячеслав Климов, співвласник групи компаній NOVA(Нова пошта)
— Я не можу сказати, що ми досвідчений міжнародний гравець. Початок війни ми зустріли, маючи за кордоном тільки молдовську компанію, Nova Post Moldova, дуже успішну зараз, до речі, яка вже є лідером ринку. Наш вихід на європейські ринки ми почали з жовтня 2023 року, коли було відкрито перше відділення у Варшаві. На сьогодні ми є в 16 європейських країнах. У 5 з цих 16 країн уже заробляють гроші, є прибуток.
Нас там ніхто не чекав. За замовчуванням, починаючи з 2023 року була ейфорія, що Європа має дуже недосконалі сервіси і всі тільки й чекають українців у вишиванках, які прийдуть зі своїми сервісами, банками, електронною комерцією і одразу здобудуть усі старі ринки. Це виявилось абсолютно не так. 500 млн європейців досить комфортно жили і живуть без українського бізнесу. Тому варто бути готовими потрапити в умови, високо насичені конкурентами. Більше того, це конкуренти, до яких звикли, і треба відвойовувати собі шматок хліба. У кожній країні є місцеві лідери, дуже зубасті і дуже міцні. Ти на кожному з ринків маєш приймати локальні рішення. Мислити глобально, але працювати і думати над тим, як задовольнити споживача локально.
В українських бізнесів дуже багато переваг, якщо порівнювати нас навіть із лідерами європейських ринків. Маю багато друзів, українських підприємців, які, так само як і група NOVA, досить успішно виходять на зовнішні ринки. Я абсолютно переконаний, що для звичайного споживача не важливо, під яким прапором ти приходиш чи з якої країни материнська компанія. Багато українців зараз успішно користуються, наприклад, сервісом Glovo, який походить із Барселони. Так само, умовно, поляки або чехи мають споживати сервіси нашої компанії Нова пошта у своїх країнах виключно тому, що ми швидші, доступніші та надійніші. Нікого не цікавить зараз у глобальному світі, який прапорець у тебе на стійці у відділенні або на автомобілі. Добиватися всього варто виключно конкурентними сервісами.
Ми намагаємося бути найшвидшими. Наприклад, Нова пошта — єдина компанія, яка може доставити з Берліна до Варшави посилку наступного дня. Також уже маємо більше 300 відділень по всій Європі, і будемо продовжувати цей розвиток. У 2026 році мережа зросте вдвічі. І ми надійні. Ми не губимо і не б’ємо посилки.
Олександр Повшедний, голова Правління ПроКредитБанку
— У нас близько 6 тисяч бізнес-клієнтів. Я попросив зробити статистику, яка кількість наших клієнтів має експортну виручку. Чесно, був здивований: їх 1500. Це при тому, що половина нашого портфеля — агроклієнти, які напряму не експортують, а продають більшим трейдерам. Але з 3000, що залишаються у нашому портфелі, кожен другий вже має експортну виручку. Для мене це був певною мірою приємний сюрприз, певна гордість, що ми, українці, маємо продукт.
Відбулася дуже швидка зміна ринків експорту, ми у зв’язку з війною відмовилися від Росії та Білорусі. І наші виробники за досить короткий проміжок часу знайшли інші ринки, перегрупувались.
За агро залишається більше половини всієї експортної виручки країни, 56%. Водночас ростуть інші компоненти, такі як металообробка. Ми продаємо вагони, і ця частка росте. У нас сильний ІТ-сектор, як усі знають. Росте експорт одягу і взуття.
Читайте также: Що з цінами на пальне: що вплинуло на здорожчання та чи є монополія на ринку – АМКУ
У зв’язку з війною одним із трендів є релокація бізнесу. Питання, наскільки це впливає на ВВП. Від того, що наш підприємець із різних причин, в основному безпекових, вивозить свої підприємства або будує нові за межами України, нашому ВВП краще не стає. Те підприємство платить податки в Румунії, Польщі, де завгодно, але не в Україні. Робочі місця з’являються де завгодно, але не в Україні.
Бізнеси, як на мене, відчули, що наші товари там не чекають, а от наші інвестиції — навпаки. У будь-якій країні, окрім України, за вами бігатимуть, допомагатимуть, будуть давати дозволи, землю, комунікації, щоб тільки ви почали бізнес, наприклад, відкрили завод і платили податки. А як у нас буде? Щойно ви поставите будівельний паркан, на другий день: привіт, усі інспекції до вас.
Я вважаю, дуже сильний виклик стоїть перед нашим урядом — надати українським підприємцям той клімат, щоб люди інвестували всередині країни. Надати умови, підтримку, забезпечити комфорт для українських інвесторів, аби ми не вивозили свої підприємства за межі України. Це дуже важко зробити, враховуючи, що вже спробували наші підприємці те, як ведеться бізнес там.
Як зменшити ризики для бізнесу в контексті вступу України до ЄС?
Єгор Перелигін: Якщо виходити із класичної моделі, коли ми беремо ціну інпутів і розуміємо, що не можемо конкурувати з китайським або загалом азійським виробництвом за масштабом, нам треба знаходити інші конкурентні переваги. Ми можемо з Європою, США та іншими стратегічними партнерами застосовувати квазісуверенні equity-фонди та equity-механізми. Є українсько-американський інвестиційний фонд відбудови як інструмент дерискінгу і каталітичного капіталу. У той же час є UIF як інструмент на 9 млрд євро, де Європа може через андеррайтинг-гарантії надавати можливість і EIF(Європейському інвестиційному фонду), і DFI(Development Finance Institutions) довгостроково фінансувати промислові бізнеси та проєкти. Зараз запускається в Європі EU Flagship Fund, який зможе вкладати як equity-інвестор у велику кількість проєктів в Україні.
Але загалом усі зараз переходять до непрямих інструментів підтримки. Подивіться, скільки в Америці чи Європі зараз розмов про прайсфлор, механізми гарантування мінімальної ціни. Про механізми захисту маржинальності бізнесів або промисловості. Про гарантії чи андеррайтинг-гарантії під конкретні офтейки чи довгострокові контракти. Або механізми компенсації відсоткової ставки. Наша сила в тому, що ми можемо запропонувати рішення, експертизу, ресурсну базу, промислові напрацювання, промислові майданчики і гарні рішення. І непогану логістику навіть під час війни.
Не проблема в тому, які напрямки обрати, а в тому, як забезпечити нормальне конкурентне страхування цих проєктів. І зараз Мінекономіки працює над тим, аби забезпечити пул інструментів по war risk insurance, по cargo insurance і по диференційованому підходу до страхування у регіонах. Ми хочемо масштабувати такі проєкти, як були з Unity Finance, коли зробили страхування коридору в Чорному морі.
Саме така інтеграція і є нашою конкурентною перевагою, бо побудувати переробний майданчик зараз у Франції чи в Німеччині — з регуляторної точки зору дуже важка історія. Ми набагато конкурентніші і швидші в цьому плані, ніж ЄС.
Наталія Сидорук: У ЄС відбувається надзвичайно багато змін, за якими український бізнес уже має слідкувати. І ми це робимо, відстежуємо всі регуляторні зміни, а також ті, які стосуються розвитку економіки, безпеки ЄС. Для нас надзвичайно важливим є діалог між українським бізнесом із залученням уряду з європейськими інституціями. Бо надзвичайно багато прикладів, коли на словах усе дуже добре, але на практиці інституції ЄС не розуміються на особливостях українського бізнесу.
Наша компанія побудувала унікальний металургійний комплекс Дніпросталь. Це електрометалургійне підприємство, яке відрізняється способом плавки сталі. На сьогодні ми — найбільше у Східній Європі виробництво за цим типом плавки. Це виробництво, коли ще Європа лише починала розмови про Green Deal, вже під час побудови відповідало всім найжорсткішим екологічним вимогам. Для нас питання не у тому, як відповідати стандартам Європи. Ми відповідаємо. Для нас головне інше: щоб Європа розуміла, які є бізнеси в Україні і яка специфіка вирізняє нас.
Коли ЄС запроваджував CBAM, він просто не знав, що в Україні українські труби виробляють із «зеленої» сталі, і вони визначили зовсім інші маркери для нас. Питання в тому, аби це доносити, спілкуватись технічно, професійно, тоді дуже багато чого можна досягти.
Олександр Повшедний: Дуже сильний виклик в цілому для країни — еміграція. Ми вже втратили обидві переваги, які в нас були до війни: дешевша, ніж у Європі, електроенергія та великий ринок праці з конкурентною вартістю праці. А ці два фактори на деяких підприємствах — до 40% собівартості. Ціни вже рухаються, у нас немає тієї дешевої електроенергії, як раніше. Щойно відкриються кордони, втратимо ще більше людей. Освічений, працелюбний народ виїжджає.
Наступний момент: аби наші продукти були якісні і класні, нам дуже потрібно багато робити інвестицій, тому що малі та середні бізнеси будуть сильно програвати. Для модернізації потрібні інвестиції вже сьогодні, потрібно готуватись до євроінтеграції не через рік, а зараз.
Вячеслав Климов: Якщо говорити про ринкові виклики, мене нічого не хвилює, у мене повний оптимізм і навіть радість. Тому що нас випускають на 500-мільйонний величезний заможний ринок. А що мене насправді турбує, то це зустріч української бюрократії з європейською. Коли вони помножать власні сили та амбіції, може бути страшний коктейль для будь-якого бізнесу. Коли я почув, що, згідно з європейськими вимогами, нам потрібен регулятор у транспорті, одразу питання: «А навіщо?» Я собі уявляю, як тут з’являться справжні євродирективи, до яких доєднають усі бюрократичні здібності української влади. Це те єдине, що може завадити українському бізнесу розвиватись у Європі.
Чи це зупинить український бізнес? Ні, не зупинить. Я не знаю жодного бізнесмена, якого може загальмувати бюрократія. Але це точно ускладнить наше життя. Можу згадати блискучий анекдот від Рональда Рейгана. Що найгірше може статися із підприємцем? Він зустріне людину, яка скаже: добрий день, ми з влади і ми тут для того, щоб вам допомогти. Будь ласка, не треба!
Читайте также: Уряд розширив програму допомоги на проживання для переселенців – деталі
