Кожен забіг у повному екіпіруванні змушує військових мріяти про одне — полегшення ваги спорядження. Важкі сталеві плити минулого, хоч і рятували від куль, сильно виснажували бійця, знижуючи його швидкість, маневреність та витривалість. У сучасному бою захист не має бути тягарем. Саме тому провідні лабораторії світу ведуть постійні наукові пошуки, намагаючись вирішити головне технологічне рівняння: як радикально знизити масу бронеплити, повністю зберігши або навіть підвищивши її балістичні властивості.
Читайте также: Без Зеленського і Навроцького. У польському Гданську сьогодні стартує велика конференція з відновлення України: що це за подія
Сучасне матеріалознавство здійснило справжній прорив, перетворивши виробництво бронепластин на високотехнологічну індустрію, в якій класична металургія поступається місцем нанотехнологіям та хімічним інноваціям.
Нанотехнології і майбутнє, що вже настало
Світові бренди все частіше відмовляються від нарощування товщини матеріалів на користь зміни їхньої внутрішньої структури. Одним із найперспективніших напрямків стало використання наноматеріалів і фізичних явищ на молекулярному рівні. Ці розробки дають змогу створювати ультратонкі пластини з неймовірними показниками міцності.
- Графенові нанотрубки. Графен у двісті разів міцніший за сталь і при цьому майже не має ваги. Провідні оборонні компанії почали додавати графенові шари в композитні плити. Це підвищує здатність пластини поглинати та розсіювати кінетичну енергію кулі, зменшивши загальну товщину і вагу виробу на 15–20%.
- Рідка броня (STF — Shear Thickening Fluid). Це спеціальний рідкий полімер із наночастинками кремнію, який у спокійному стані залишається м’яким і гнучким. Проте під час різкого механічного удару ― влучання кулі чи уламка, молекули рідини миттєво перебудовуються, утворюючи надтверду монолітну структуру, яка гасить енергію удару.
- Поліуретанове anti-spall покриття. Замість важкої гумової футеровки для вловлювання уламків від самої плити, сучасні бренди використовують напилення зі спеціального термопластичного поліуретану. Воно важить лічені грами, але надійно герметизує плиту та утримує небезпечні рикошети.
Завдяки таким матеріалам індустрія отримала можливість відійти від важких монолітних конструкцій, створюючи легкі системи захисту.
Поки нанотехнології проходять стадію масового впровадження, основу легкого захисту складають композити. Головним конкурентом сталі став надвисокомолекулярний поліетилен (НВМПЕ). Плити, виготовлені суто з цього матеріалу, здатні захистити від автоматних куль і важать при цьому всього від 1.1 до 1.5 кілограма. Вони не тонуть у воді та не бояться корозії.
Читайте также: Без Зеленського і Навроцького. У польському Гданську сьогодні стартує велика конференція з відновлення України: що це за подія
Проте для захисту від бронебійних куль поліетилену недостатньо, тому світові бренди створюють гібридні плити. У них верхній шар виготовляється з надлегкої технічної кераміки ― карбіду бору або карбіду кремнію, яка буквально руйнує сердечник кулі, а тильна підкладка з НВМПЕ вловлює її залишки і попереджує травму.
Окрім хімічного складу, важливу роль грає геометрія. Раніше плити виготовлялися пласкими, через що вони тиснули на окремі точки торса, викликаючи швидку втому. Сучасний тренд — це тривимірне анатомічне моделювання. Тепер військові можуть купити полегшені бронеплити, що повторюють природні вигини грудної клітки, завдяки чому її вага розподіляється рівномірно по всьому тілу. Суб’єктивно така плита відчувається значно легшою, навіть якщо її фізична маса залишається незмінною.
Використання композитів, кераміки карбіду бору та графенових технологій доводить, що захист більше не вимагає від бійця поступатися мобільністю. Сучасна наука створила надійний щит, який дозволяє залишатися максимально захищеним, зберігаючи при цьому легкість та маневреність, необхідні для успішного виконання бойових завдань.
Читайте также: Курс валют НБУ. Євро падає
