Скільки годин потрібно попрацювати, щоб заробити рівно тисячу доларів? Відповідь настільки відрізняється між країнами, що різниця між лідером і аутсайдером рейтингу перевищує п’ятикратну — навіть з урахуванням різниці в реальній купівельній спроможності. Про це свідчить аналіз Visual Capitalist на основі даних ОЕСР.
Читайте также: Скільки насправді триває закриття IT-вакансій: результати дослідження агенції ITExpert
Хто працює найдовше заради тієї самої суми
Дослідники взяли дані ОЕСР про середні річні зарплати та показники Our World in Data про річну кількість робочих годин, а потім розрахували, скільки годин потрібно середньому працівнику в кожній країні, щоб заробити 1000 доларів. Усі суми скориговані за паритетом купівельної спроможності (PPP) — це дозволяє порівнювати реальну купівельну здатність доходу в різних країнах, а не просто курси обміну валют. Податки в розрахунках не враховувалися.
Найгірший показник має Колумбія — 86 годин роботи на кожну тисячу доларів. Далі йде Мексика (78 годин), Греція (60), Костариці (53), Угорщина та Чилі (по 51), Чехія (48), Словаччина (47), Португалія (45) і Польща (43).
На протилежному кінці рейтингу — Люксембург та Ісландія, де на ту саму суму потрібно всього 16 годин роботи. До групи лідерів також входять Швейцарія, Норвегія, Данія та Нідерланди — усі ці країни вкладаються менш ніж у 20 годин.
Читайте також: В яких країнах живуть найзаможніші люди й чому в списку немає України: новий рейтинг
Де опинилися США
Середньому американському працівнику потрібно приблизно 22 години, щоб заробити 1000 доларів, — це ставить США серед сильніших економік ОЕСР, хоча країна все ж поступається кільком європейським державам.
Чому Латинська Америка працює більше, а заробляє менше
Колумбія та Мексика опинилися в самому низу рейтингу — 86 і 78 годин відповідно. Обидва показники більш ніж утричі перевищують рівень США і більш ніж учетверо — рівень Люксембургу.
Дослідники, на яких посилається Our World in Data, зазначають: працівники в країнах із нижчим доходом часто працюють довше за рік, ніж їхні колеги в багатших економіках, але заробляють менше на кожну годину роботи. Серед причин економісти називають нижчу продуктивність праці, більший неформальний сектор економіки, обмежений доступ до капіталу та слабше зростання заробітних плат.
Читайте также: Від креативної агенції –– до партнера з трансформації. В Україні запустилась агенція трансформаційного мар …
Чому Люксембург і скандинавські країни лідирують
На протилежному кінці рейтингу — Люксембург і скандинавські економіки. Данія, Норвегія, Ісландія та Фінляндія поєднують відносно високі зарплати з розвиненими, високопродуктивними економіками.
Аналіз дослідницьких центрів Becker Friedman Institute та CEPR показує, що сильні інституції ринку праці, високий рівень участі населення в робочій силі та суттєві інвестиції в освіту сприяють одночасно й високим зарплатам, і порівняно рівномірному розподілу доходів у цих країнах.
Люксембург, зі свого боку, отримує вигоду від особливо високої концентрації робочих місць у фінансовому та професійному секторах — саме це допомагає утримувати один із найвищих середніх рівнів зарплати у світі.
Чому враховують купівельну спроможність
Аналіз спеціально використовує паритет купівельної спроможності, щоб скоригувати зарплати з урахуванням різниці в місцевих цінах. Це дозволяє економістам порівнювати, що доходи насправді можуть купити в конкретній країні, а не покладатися виключно на ринкові обмінні курси. Без такого коригування працівники в країнах з нижчою вартістю життя могли б виглядати біднішими, ніж вони є насправді, і навпаки.
Для тих, хто розглядає роботу за кордоном чи релокацію, рейтинг — корисний орієнтир: висока номінальна зарплата в доларах ще не означає вищу реальну купівельну спроможність, тож варто дивитися саме на показники, скориговані за паритетом купівельної спроможності, а не на прямий обмінний курс.
Для тих же, хто цікавиться причинами відмінностей у доходах між країнами, дослідження пояснює: справа не лише в кількості відпрацьованих годин, а в продуктивності економіки, розвитку інституцій ринку праці та інвестиціях в освіту — саме ці фактори визначають, скільки годин праці потрібно для тієї самої суми доходу в різних країнах світу.
Читайте также: П’ять кар’єрних істин, про які вам ніхто не скаже — доки не стане запізно
Читайте також: Які країни визнали найбезпечнішими для інвестицій — дослідження
