Швидкість і вміння «розрулювати» кризи, які рятували український бізнес на старті, під час масштабування нерідко перетворюються на головне гальмо. Про пастки лідерства та перехід від ручного контролю до системного бізнесу розповів у розгорнутому інтерв’ ю для SPEKA Сергій Бондаренко, співзасновник і CEO Scale Academy, співвласник CEO Club, підприємець, інвестор і експерт із злиттів та поглинань (M&A).
Читайте также: Польща лідирує за темпами імміграції в ОЕСР, звісно ж, не обійшлося без України
Що стримує перехід від «ремесла» до системного бізнесу
За словами Бондаренка, українських підприємців стримує ціла низка звичок, а не якась одна проблема. «Дуже багато підприємців починають як сильні експерти або продавці. Вони звикають, що найкраще рішення — зробити самому. Але це не масштабується», — пояснив він культуру «я сам».
Серед інших бар’єрів він назвав слабку управлінську документацію: «У нас часто процеси існують у головах людей, а не в системі. Поки команда маленька, це працює. Коли компанія росте — починається хаос». Також він відзначив страх наймати сильніших за себе і недостатню роботу з фінансовою моделлю: «Багато бізнесів дивляться на оборот, але не розуміють достатньо глибоко прибутковість, unit economics, cash flow, вартість росту».
«Перехід від ремесла до системного бізнесу починається тоді, коли засновник перестає бути головним виконавцем і стає архітектором системи», — підсумував Бондаренко.
Читайте також: Вигорання на екваторі: дослідження показало, як і чому найкращі лідери втомлюються за десятиліття до пенсії
Коли особистість лідера стає стелею для команди
На запитання, чи може масштаб особистості лідера стати обмеженням для власної команди, Бондаренко відповів однозначно: «Так, буває дуже часто. Засновник може бути головною причиною успіху компанії на першому етапі — і головним обмеженням на наступному».
За його словами, розпізнати це можна за кількома ознаками: усі важливі рішення проходять через одну людину, сильні фахівці приходять у команду, але швидко йдуть або не можуть реалізуватися, а компанія постійно говорить про масштабування, але на практиці не делегує владу, відповідальність і право на помилку. «Засновник плутає контроль із управлінням», — зазначив він.
«Ззовні це можна побачити через одне просте питання: чи може бізнес приймати якісні рішення без засновника? Якщо ні — це ще не система, а продовження особистості фаундера», — підкреслив Бондаренко.
Він також визнав, що знаходив подібні патерни в собі: «Мені здається, чесний підприємець не може сказати, що він усе бачить в інших, але сам ідеальний. Наприклад, я часто критикую надмірну залежність бізнесу від засновника. Але в певні періоди сам ловив себе на тому, що занадто багато рішень зав’язано на мені. Не тому, що поруч немає людей, а тому, що тобі здається: „Я швидше зрозумію, я швидше вирішу, я краще відчуваю контекст“. Це дуже небезпечна пастка. Бо спочатку вона виглядає як ефективність, а потім стає стелею для команди».
Читайте також: Які професії та галузі найбільше трансформуються під впливом ШІ: розповідає співзасновник SoftServe Тарас Кицмей
Українська швидкість — сила чи переоцінена якість
Порівнюючи українські компанії із закордонними, Бондаренко визнав: «Ми дуже сильні у швидкості, гнучкості й умінні „розрулювати“. Український підприємець часто може вирішити за день те, що в більш корпоративній культурі будуть обговорювати тижнями». Але, за його словами, цю якість часто переоцінюють: «Швидкість без системи працює лише до певного масштабу. На старті це перевага. На етапі зростання це може стати проблемою».
Головну відмінність західних компаній він побачив не в геніальності, а в дисципліні: «Там можуть бути не найшвидші люди, не завжди найкреативніші, але вони дуже добре тримають процес, відповідальність, документацію, фінансове планування, регулярний менеджмент. В Україні ж часто все тримається на сильному засновнику або кількох ключових людях. Це дає швидкість, але створює крихкість».
Які сигнали показують, що компанія готова до масштабування чи продажу
Маючи великий досвід у M&A, Бондаренко назвав чотири ключові індикатори готовності бізнесу до серйозного росту чи продажу.
«Для мене один із головних сигналів — бізнес не залежить критично від засновника в операційних питаннях. Якщо фаундер виходить із процесу на кілька тижнів, і компанія не зупиняється, це вже хороший знак», — сказав він.
Читайте также: Платити одразу вже не модно? Банкір розповів ,чому українці дедалі частіше обирають розстрочку і що купуют …
Другий сигнал — прозора фінансова модель: «Не просто „ми заробляємо“, а зрозуміло, на чому саме компанія заробляє, які напрями прибуткові, які ні, яка маржинальність, які ризики, яка прогнозованість виручки».
Третій — повторювані продажі: «Якщо кожна угода — це подвиг засновника, компанія ще не готова до серйозного масштабування. Якщо є зрозуміла система залучення клієнтів, продажів, delivery та утримання — це вже інший рівень».
Четвертий — сильний middle-менеджмент: «Саме середній рівень управління показує, чи є в компанії система, чи все тримається на кількох „героях“. Для продажу компанії важливо не лише те, скільки вона заробляє сьогодні. Важливо, наскільки покупець вірить, що ця машина буде працювати після угоди».
Де з’являться майбутні глобальні чемпіони з України
На думку Бондаренка, наступних «чемпіонів» світового рівня варто очікувати не в класичному IT, а в інших галузях: «Я думаю, що великий шанс мають defense tech, miltech, кібербезпека, робототехніка, медичні технології та протезування. Тобто все, що народжується на перетині реального болю, інженерії, технологій і глобального попиту».
Пояснюючи, чому не IT, він зазначив: «Українське IT багато років було дуже сильним у сервісній моделі. Ми вміли будувати команди, продавати інженерну експертизу, робити якісний delivery. Але сервісна модель не завжди створює глобальних чемпіонів. Вона створює сильні компанії, але часто з обмеженням по масштабуванню».
«Наступні чемпіони, на мою думку, з’являться там, де Україна має унікальний досвід, якого немає в більшості світу. На жаль, війна дала нам дуже жорстку, але унікальну практичну експертизу. Якщо її правильно перетворити на продукти, технології та компанії — це може стати основою для глобального лідерства», — підсумував Бондаренко.
Серед інших недооцінених трендів він назвав перебудову ланцюгів постачання, продуктизацію експертизи замість продажу «людино-годин», а також силу глобальних бізнес-ком’юніті та репутаційних екосистем.
Довідка
Сергій Бондаренко — один із членів журі конкурсу Super Board 2026, кросмедійного проєкту, у межах якого видання SPEKA, MC.today, ITC.UA, Highload та The Page формують символічну «Ідеальну раду директорів України» з найсильніших C-level управлінців країни. До складу журі також входять Валерій Красовський (CEO Sigma Software Group), Ганна Мікулицька (керівна директорка SAP Ukraine), Юлія Згеєва (засновниця Zgeyeva Consulting), Олена Лоєнко (Kharkiv IT Cluster), Наталія Микольська (Diia.City United), Анна Дерев’янко (Європейська Бізнес Асоціація), Андрій Чумаченко (CEO агенції BASE), Дмитро Попінако (CEO Innoware) та Вірослава Новосильна (SLOVA Tech PR).
Читайте також: Жінкам набридла гонитва за кар’єрою: дослідження показало розворот тренду вперше за десятиліття
Висновки й поради
Для власників малого й середнього бізнесу описані Бондаренком ознаки — конкретний чекліст для самоперевірки: чи може компанія функціонувати без вас кілька тижнів, чи є прозора фінансова модель, чи повторювані продажі не залежать від особистих зв’язків засновника. Якщо відповідь «ні» хоча б на одне з цих питань, це сигнал почати системну перебудову раніше, ніж масштаб бізнесу змусить зробити це в кризовому режимі.
Для тих, хто розглядає кар’єру чи інвестиції в miltech, defense tech, кібербезпеку чи медичні технології, оцінка Бондаренка — додатковий аргумент розглядати ці напрями серйозніше, оскільки, за його прогнозом, саме там з’являться майбутні українські компанії світового рівня, а не в класичному сервісному IT.
Читайте також: Лояльність чи застрягання? IT-спільнота сперечається, скільки років варто працювати в одній компанії
Читайте также: Інтелектуальний прайм: психологи виявили, коли мозок людини досягає піку можливостей
